Дві речі, що є притчею во язицех щодо віскі, які змушують зневажливо кривитися шанувальників живої води - холодна фільтрація і карамель. Холодна фільтрація - процес охолодження дистиляту, під час якого, прибираючи неприємні сивушні запахи з дистиляту, забираються разом з ними й аромати напою, "ирівнюється смак, забирається частинку характеру і особистості оброблюваного молту - тобто, те, за що ми його любимо і цінуємо. Додавання ж карамелі (а натуральна карамель - єдиний дозволений додаток до скотчу, крім води) в якості барвника продиктоване тим, що сам дистилят первісно є прозорим, а кольору набуває під час витримки в бочках. Звичайно ж, чим довше віскі витриманий - тим насиченіший колір він матиме, і це є однією з причин бажання виробника "підтемнити" свій напій. Інша причина - це те, що навіть за однакових умов витримки, термінів, розмірів діжок та їхнього попереднього вмісту, колір віскі з сусідніх бочок може відрізнятися, отже - з метою уніфікації кольору в межах одного сорту, аби не вводити в оману покупців постійних або випадкових, виробники також коригують колір напою за допомогою барвника E150a - чиста цукрова карамель за класифікацією E-номерів, лінк на вікіпедії
Не звертайте уваги на зображення для привернення уваги, це блог не кондитерський, а віскілюбський!
Позавчора роздумами на тему - Caramel in Whisky - Demystifying a Demon поділився молт-маніак Oliver Klimek на своєму сайті dramming.com (принагідно, раджу цей ресурс всім, хто цікавиться тематикою). Хто має час та натхнення - може прочитати все повністю, я ж стисло викладу основні тези нарису "не такий страшний той карамельний чорт, як його малюють". Отже - E150a - це чиста цукрова карамель, карамель додавалася у віскі споконвіків, принаймні, з 20х років минулого століття - точно (смайл), канцерогенною E150a, на відміну від E150c та E150d (використовується в напоях типу кола), жодного смаку карамелі E150a не дає, бо ступінь карамелізації настільки великий, що смак просто гіркий, хоча й це не обов'язково негативно впливає на смак, про що свідчать сліпі дегустування. Цікаво, що вимоги при виробництві іншого благородного дистиляту - коньяку, не такі суворі. Наприклад, дозволяється додавання не те що карамелі, чи навіть до 2% цукрового сиропу після витримки, а й boisé (не дуже зрозумів? чи це сам процес, чи речовина) - екстракт, який отримується кип'ятінням дерев'яних трісок у воді, результатом якого є темна густа рідина з великим вмістом танінів та ароматів дерева.
Підсумовуючи написане вище, погоджусь з висновком Клімека у тому, що хоча додавання карамелі й не є чимось аж таким страшним, все ж бажано було б мати можливість прочитати на пляшці: була карамель, чи ні? Малювали ви, чи не малювали? Окрашено, чи не окрашено, куррва???
А в ідеалі - звісно ж, особисто мені хотілося би бачити чистий колір напою, без ніяких гуашів, акварелів чи карамельок.
Slainte!
Не звертайте уваги на зображення для привернення уваги, це блог не кондитерський, а віскілюбський!
Позавчора роздумами на тему - Caramel in Whisky - Demystifying a Demon поділився молт-маніак Oliver Klimek на своєму сайті dramming.com (принагідно, раджу цей ресурс всім, хто цікавиться тематикою). Хто має час та натхнення - може прочитати все повністю, я ж стисло викладу основні тези нарису "не такий страшний той карамельний чорт, як його малюють". Отже - E150a - це чиста цукрова карамель, карамель додавалася у віскі споконвіків, принаймні, з 20х років минулого століття - точно (смайл), канцерогенною E150a, на відміну від E150c та E150d (використовується в напоях типу кола), жодного смаку карамелі E150a не дає, бо ступінь карамелізації настільки великий, що смак просто гіркий, хоча й це не обов'язково негативно впливає на смак, про що свідчать сліпі дегустування. Цікаво, що вимоги при виробництві іншого благородного дистиляту - коньяку, не такі суворі. Наприклад, дозволяється додавання не те що карамелі, чи навіть до 2% цукрового сиропу після витримки, а й boisé (не дуже зрозумів? чи це сам процес, чи речовина) - екстракт, який отримується кип'ятінням дерев'яних трісок у воді, результатом якого є темна густа рідина з великим вмістом танінів та ароматів дерева.
Підсумовуючи написане вище, погоджусь з висновком Клімека у тому, що хоча додавання карамелі й не є чимось аж таким страшним, все ж бажано було б мати можливість прочитати на пляшці: була карамель, чи ні? Малювали ви, чи не малювали? Окрашено, чи не окрашено, куррва???
А в ідеалі - звісно ж, особисто мені хотілося би бачити чистий колір напою, без ніяких гуашів, акварелів чи карамельок.
Slainte!
No comments:
Post a Comment