Цікавою є історія появи цього віскі. Взимку 2010 року на найвіддаленіших складах винокурні Glenfiddich під вагою снігу завалився дах, розтрощивши й діжки (а серед них були й дуже давні діжки) зі старим віскі - деякі лиш трохи, а інші геть ущент. Оскільки це сталося у вихідний день (а може, ще й під покровом ночі! - давайте трохи дофантазуємо), ніхто не постраждав, на щастя. Коли зробили фотографії, побачили дивне переплетення променів, що проходили крізь отвори розваленого даху - воно нагадувало птаха фенікс. Недовго думаючи, вміст уцілілих бочок скріпивши серце змішали (цим зайнявся особисто майстер солодіння Брайан Кінсман), і в результаті випустили лімітовану серію під назвою Snow Phoenix міцністю 47.6%.
До чого це я? Історії завжди продаються, й індустрія віскі це дуже добре знає. І чи не найкраще володіють мистецтвом розповісти історію William Grant and Sons: недаремно їхні молти є бестселлерами серед односолодових віскі, маючи при тому досить високу ціну (див. аналітику щодо пошуку філософського каменю справедливої ціни).
Завершу ж ці навколо-віскі розмови тим, що сам я цей віскі не куштував, але за оцінками незалежних любителів солодового напою Snow Phoenix отримав досить пристойні бали. В чому я, зрештою, майже не мав сумнівів, адже окрім вміння розповісти історію, вміння піднести і правильно подати свій напій, Glenfiddich'у не відмовиш і у володіні й фаховим мистецтвом - дистиляції, витримки і мар'яжу віскі.
No comments:
Post a Comment