Showing posts with label dalmore. Show all posts
Showing posts with label dalmore. Show all posts

Saturday, May 5, 2012

mama mia


Dalmore Constellation - нова серія Далмору спеціально для магазинів дюті-фрі лондонського аеропотру Хітроу. Як влучно сказав з цього приводу молт-маніак Олівер Клімек, "Купи колекцію Далмор-Олігарх, допоможи мільярдеру в нужді". Мільярдер Vijay Mallya з Індії (ВВП на душу населення складає приблизно 600 фунтів стерлінгів), чиєю власністю є величезний конгломерат, що володіє у тому числі й Whyte & Mackay - компанією, що керує The Dalmore. 

Справа на клікабельній картинці - ціни та вихідні дані. Найдешевша пляшка (діжка №18, дистильовано 1992 року) обійдеться "всього" у якихось дві тисячі фунтів, за найдорожчу (діжка 09/693, дистильовано 1964 року) треба викласти удесятеро більше.




Friday, April 27, 2012

Distilleries - Dalmore

Від обіцянок - до справи. Сьогодні започатковується новий тег, distilleries, і почну з останнього фігуранту n/t - хайлендської винокурні The Dalmore.

The Dalmore - візитка
  • Вимовляється: дал-мóр
  • Етимологія назви: Велике Поле: Dail – поле, mór – велике (шотландська    гельська мова)
  • Регіон: Highlands (нагір’я, верховина, горби – виберіть переклад, який більше до душі)
  • Рік заснування: 1839
  • Статус: діюча
  • Вода: р.Алнесс
  • Кількість перегонних кубів: 8 (чотири куби - низьке вино плюс чотири спиртових)
  • Потужність: 4,2 млн літрів на рік
  • Власник: United Spirits, керуюча компанія – Whyte&Mackey Ltd
  • Сайт: thedalmore.com

Винокурня заснована 1839 року у селі Алнесс, близько 32 км на північ від Інвернессу, Александром Матесоном, купцем, що заробив свої статки нелегальним імпортом опіатів з Далекого Сходу. Сам він дистиляцією займатися не став, а відразу здав дистилерію в оренду сім’ї Сандерлендів, яка й займалася нею до 1867 року.  Пізніше винокурня перейшла в управління до братів Маккензі; справи  йшли зовсім непогано, і 1874 року Далмор подвоїв кількість перегонних кубів (з двох до чотирьох) – не сказати, щоб типова на ті часи ситуація. Після смерті засновника 1886 року винокурня була продана Маккензі - братам Александру, Ендрю та Чарльзу. Саме кланові Маккензі, які потому володіли винокурнею понад сто років, Dalmore завдячує своєю емблемою – морда оленя з гіллястими рогами, що присутня тепер on each and every bottle. Історія каже, що 1263 року один з предків клану Маккензі врятував Короля Александра ІІІ від розлюченого оленя на полюванні, за що отримав дозвіл носити Королівську емблему – оленя на обладунках. 


1917 року, під час першої світової війни, акценти і пріоритети змістилися. Замість солодового виробництва у Далморі  військовий флот займався виробництвом глибоководних мін. Залишили Далмор вони тільки 1920 року в руїнах після вибуху та пожежі, і Ендрю Маккензі судився з цього приводу з Королівським флотом, та повного відшкодування домогтися все ж не вдалося.

Зараз Dalmore часто хизується цінами, за якими продається їхній віскі. Так, тривалий час звання найдорожчого віскі носив 62-річний Далмор, проданий 2002 року за 25 000 фунтів, доки згодом ще дорожче не був проданий декантер Макаллану. Далмор не надовго втратив лідерство – минулого року знову-таки 62-річка була продана за 120 000, а три місяці згодом – ще один 62-літній Далмор з особистої колекції головного блендера (купажиста) винокурні Річарда Патерсона був проданий за 125 000 фунтів.

Трохи цікавинок

-Dalmore – перший сингл молт в історії, що був експортований. 1870 рік, Австралія
-тільки з 2002 року з подачі мастер-блендера Річарда Патерсона змінений рецепт дванадцятирічки – відтоді половина спиртів витримується у діжках з-під бурбону. До того Далмор класично зрів виключно в хересних діжках
-на Dalmore один з перегонних кубів удвічі більший за решту, і new-make спирт з нього значно легший, ніж з інших кубів, з яскравим характером цитрусових, фруктів та спецій.
-куби низьких вин замість плавно вигнутої шиї мають плаский верх, а спиртові куби обладнані мідними кожухами, в яких циркулює вода для охолодження спиртової пари
-два тижні на рік дистилюються торфовані спирти з рівнем фенолів 50ppm, а в спекотні літні місяці виробництво скорочується удвічі через нестачу води
-1956 року Dalmore відмовляється від традиційного солодильного току (floor malting), натомість використовує Saladin Box. 1982 року винокурня відмовляється від власного виробництва солоду і починає закуповувати його на Bairds.


З 1960 року Маккензі об’єдналися з давніми партнерами і утворили спільне підприємство Dalmore-Whyte&Mackey Ltd
1996 - JBB Greater Europe купує винокурню. JBB Greater Europe належить компанії Fortune Brands
2001 – Менеджмент JBB Greater Europe викуповує винокурню у власника та перейменовується на Kydal Spirits, а за рік бере стару назву - Whyte&Mackay.
2007 – великий індійський конгломерат United Spirits купує Whyte&Mackay.
З 2004 року на Dalmore діє новий гостьовий центр. Минулого року в розширення й так нещодавно збудованого центру було інвестовано мільйон фунтів.

Thursday, April 26, 2012

Dalmore 12 Years Old



Dalmore 12 years old
1 L
40% vol
Highland
Нарешті повертаюся до дегустаційних нотаток. Правда, планував поновити цю корисну справу з Arran 10 років, навіть накидав легенький пост-прев'ю про винокурню, але рука потяглась до Далмора :) 
Про винокурню напишу трохи згодом (перейду-таки від обіцянок до їхнього виконання й робитиму невеличкі нариси про дистилерії).

Отже, до справи.
Колір: темний бурштин, з ледь червонуватим відтінком
Аромат: сухуватий, дуб, курага, дещо різкувато - цукати. Гречаний мед. Прянощі, сухофрукти. Перестиглі фрукти. Разом з тим - зелене яблуко, скошена трава. І якийсь дивний запах чогось пластмасово-целофанового. Дивно.
Смак: свіжі яблука, мед, перець, цитрусові. Добре відчувається херес! І дуже бракує міцності. Сорок градусів - прожитковий мінімум, та й годі... Мінус бал
Післясмак: фрукти, спеції, херес... а в самому кінці приходить такий легкий, чистий і приємний мед! Плюс два бали :)

84

Якщо купувати у рітейлі Києва:
Goodwine - 499 за 0.7
Поляна - 843,10 за тих самих 0.7л при покупці до 5 пляшок, і 797,90 - якщо брати шість пляшок чи більше. Зовсім сумно щось в Поляні часом...
Для порівняння - у європейських онлайн-магазинах середня ціна складає 50-55 вічнозелених.

Ціни наведені з сайтів магазинів станом на момент написання посту.